Олімпійський чемпіон Юрій Чебан про карантин, роботу тренером і спортсменів у політиці
Юрій Чебан— дворазовий олімпійський чемпіон з веслування на каное та єдиний в історії Олімпіади спортсмен, якому двічі вдавалося виграти змагання на дистанції 200 метрів серед каноїстів-одиначок. Зараз Юрій працює головним тренером національної збірної України з веслування на байдарках і каное. Юрій розповів Mixsport, як під час розпалу епідемії коронавірусу він з командою проводив тренувальний збір в Італії, як карантин вплинув на підготовку до Олімпіади, як в Україні розвивається веслувальний спорт і як він ставиться до того, що відомі спортсмени йдуть у політику.
У березні, коли кордони всіх країн закривалися, а в Італії був пік епідемії, ви з командою знаходилися на зборах на острові Сардинія, ділилися в соціальних мережах фотографіями з тренувань і пікніків. Вам зовсім не було тривожно і страшно?
Завдяки фінансуванню від Міністерства молоді та спорту і НОК (Національний олімпійський комітет — прим.ред.), національна команда з веслування на байдарках і каное проводила заплановану підготовку до Олімпійських ігор в Токіо на тихому, красивому італійському острові Сардинія. Коли оголосили карантин, ми продовжували підготовку і не відчували загрози для команди і місцевих жителів, бо острів Сардинія також закрили на карантин. При тому, що на той момент на острові не було зафіксовано випадків COVID-19.
Розкажіть, як це все відбувалося, як ви повернулися додому і як себе почувала команда? Зовсім ніхто не панікував?
Вся команда, здорова та у повному складі, повернулася до України раніше запланованого терміну закінчення тренувального табору. Було дуже багато хвилювань з різних сторін, але моє завдання як керівника — тверезо оцінювати ситуацію і всі ризики для команди. Ми все залишили в Італії та полетіли додому через перенесення Олімпійських ігор, а не через загрозу COVID-19.
Як на це відреагували ваші близькі?
Моя сім'я дуже переживала за мене. Плюс хвилювання посилювалося через негативну інформаційну хвилю і тому я був у постійному контакті зі своїми близькими, близькими своєї команди, з президентом Федерації каное України Чернишовим Сергієм Олександровичем, міністром молоді та спорту Гутцайтом Вадимом Марковичем та багатьма іншими.
А від сторонніх людей отримали багато критики? У коментарях люди висловлювали невдоволення.
Я таких людей називаю «диванні критики»або«диванні війська», які завжди готові написати 100500 коментарів з нульовим конструктивом. Вони жодним чином не впливають на моє рішення.
Читайте також:Чемпіон Європи Семен Новіков: Хотів, щоб мій дебют був грандіозним.
Як карантин вплинув на ваш тренувальний процес, коли ви вже повернулися додому?
Ця ситуація повністю зламала підготовку. Всій нашій команді довелося адаптуватися до так званого карантину в Україні. У мене й досі не вкладається в голові чому були заборонені індивідуальні тренування на відкритому просторі і на водоймах, там де в радіусі 10—30 метрів крім тренера нікого немає. У той же час ми бачили заповнені продуктові та будівельні магазини, відділення «Нової пошти» і блукаючих вулицями людей без масок.
Зараз ви — головний тренер збірної. Як відчуваєте себе у ролі тренера?
Давайте відразу внесемо ясність — посада головного тренера досить багатогранна й тільки частково включає тренерську складову. Можу сказати точно, що це зовсім інший світ, який кардинально відрізняється від кар'єри спортсмена.
Що складніше і більш хвилююче — виступати на змаганнях самому або дивитися, як виступають ваші підопічні?
Скажу чесно, самому виступати було набагато легше і простіше, бо я чудово розумію, що і як робити, тонко відчуваю всі процеси, що відбуваються навколо. Зараз зовсім інша ситуація і можна сказати, що я сам собі не належу, вся моя увага прикута до команди, щоб забезпечити і створити всі умови для максимальної реалізації поставленого завдання.
